Дек 30, 2018 / by admin / In Мысли / Leave a comment
У сучасному суспільстві інтерес до пси-спеціальностей зростає. Разом з тим, зростає і плутанина навколо чотирьох різних спеціалізацій: психолог, психотерапевт, психіатр і психоаналітик. Спробуємо розібратися хто є хто, та коли до кого звертатися.
Про свою приналежність до цієї групи, мабуть, заявляють найбільше спеціалістів та майже-спеціалістів: астролог-психолог, нумеролог-психолог, дитячий психолог, корекційний психолог і так далі.
Психолог працює з психікою людини, звертаючись та апелюючи до свідомого рівня, іншими словами — до рівня логіки, здорового глузду, свідомих конфліктів та травм, що залишилися у пам’яті. У такій роботі використовуються різні інструменти: тести, візуалізації, малюнки, опрацювання, афірмації, позитивне мислення. Результатом роботи психолога може бути корекція поведінки, або ставлення до тієї чи іншої ситуації або людини, опанування захистами (або психічними амулетами) для того, аби було можливо дати собі раду у ситуації, що повторюється, опанувати звичку мислити позитивно, посміхатися складнощам, налагоджувати взаємодію з іншими та любити себе. Яскравим представником біхейвіориської психологіїї є Дейл Карнегі, американський психолог та оратор.
Якщо Ви хочете отримати навички — як краще спілкуватися з начальником, які слова підібрати у вихованні дитини, як не думати про погане, як пробачити собі, Вам сюди.
Окремим напрямком психології є глибинна психологія (аналітична психологія Юнга, індивідуальна психологія Адлера, психоаналіз, неофрейдизм) — ці напрямки визнають існування та працюють не тільки зі свідомим рівнем психіки, але й з айсбергом її безсвідомого.
Психотерапевт — це спеціаліст, що допомагає здолати конкретну проблему за відносно короткий термін (10-30 зустрічей). У розумінні українського законодавства психотерапевтом може називатися людина, що здобула вищу медичну або психологічну освіту + спеціалізацію за напрямками психотерапії. Психотерапевт може сполучати різні методи — елементи психоаналізу, поведінкової психології, НЛП, гипнозу, гештальт-терапії, або ж сфокусуватися на одному методі. Якщо Вам необхідно знайти психічні сили для болючого розлучення, дати раду фобії, стресу, емоційному вигорянню, психотерапії може бути цілком достатньо. Ви концентруєтеся на певній проблемі та активно у неї занурюєтеся. Психотерапія визнає існування несвідомого, але, зазвичай, довіряє тим повідомленням пацієнта, які лунають в кабінеті, разом з пацієнтом психотерапевт шукає вихід із складної ситуації. Також психотерапевт може відзеркалювати пацієнта, давати зворотній зв’язок — які почуття викликає у нього пацієнт чи його дії. Психотерапія може бути груповою, індивідуальною, сімейною.
Еффект короткострокової терапії, між тим, обмежений — особливо у випадках затяжної депресії, циклічних кіл та повторень долі, у випадку психотичних епізодів, анорексії.
Cпеціаліст медичного профілю з відповідними фармакологічними методам лікування. Психіатр може поставити діагноз та прописати лікування, наприклад, антидепресантами. У деяких випадках (наприклад, гострого психозу) звертатися до психіатра треба обов’язково, медикаменти можуть нейтралізувати психотичний епізод (марення, галюцинації). Здебільшого психіатр працює з психотичними пацієнтами (пацієнти з особливим баченням реальності). У деяких країнах (наприклад, в Аргентині) пацієнта в психіатричній клініці ведуть одразу декілька спеціалістів (робоча група): психолог, що працює з родичами, психоаналітик чи психотерапевт, що працює з пацієнтом у діалоговому методі та психіатр, що призначає фармакологічне лікування.
Психоаналіз — це метод глибинної психотерапії. Психоаналітик працює із несвідомим через свідоме (мовлення). Наше мовлення, як правило, структуроване та логічне. Ми користуємося висновками та раціональними припущеннями, перевіреними фактами або сталими виразами. Однак, у мовленні є діри: це неологізми, обмовки, забування та запинання. Саме через ці «діри» можна підступитися до несвідомого. Навіщо? Тому що цей інший рівень дає нам набагато більше розуміння про наші потяги, істинні мотиви, причинності тих чи інших подій у нашому житті. Сновидіння («королівська дорога у несвідоме» на думку З. Фрейда), наприклад, мають дивну форму. Ми рідко їх запам’ятовуємо та хочемо розуміти. Але вони завжди щось говорять про наше бажання — у сконденсованій, згущеній та зміщеній формі. Наше несвідоме влаштоване як сновидіння: у ньому немає часу, свідомої логіки, ослаблена цензура.
Основне правило у психоаналітичному процесі: говорити усе, що спадає на думку. Це спосіб підібратися до того конденсату психічного, що ще не був усвідомлений, але може бути вивільнений у мовленні. Як правило це супроводжується спротивом, тому що ми звикли говорити структуровано. Психоаналітик працює також і з цим спротивом, це важлива частина процесу. Завдяки психоаналізу можна здолати шлях пізнання себе, розуміння своєї суб’єктивності та іншості, визнати своє право бажати. В житті це може виглядати як зникнення симптому, зміна роду діяльності, творчий прорив, реабілітація або кінець стосунків і так далі. Цей метод не є оперативним, знадобиться багато часу для такого психічного «переформатування», але це стане сталою зміною.