Ноя 2, 2019 / by admin / In Мысли / Leave a comment
У 2019 році вийшов фільм Тодда Філліпса «Джокер», який мало кого залишив байдужим.
Сприйняття цього фільму дуже різноманітне, як каже моя подруга, кожен бачить у ньому свої проєкції. Тому наступні думки – результат моїх власних проєкцій. Мій друг надіслав статтю зі спробою проаналізувати версії того, що сталося насправді. Дійсно, фільм справляє дивне враження — ніби хочеться прив’язатися до реальності, адже незрозуміло, де вона закінчується і починаються фантазії головного героя.
У термінології психоаналітичної діагностики Артур є психотиком. Його сміх схожий на маску депресивного суб’єкта, він лунає там, де найбільше болить, недоречно проривається. Як пише сам Артур, «найважче – це вдавати, що ти нормальний, коли це не так».
Психотик не може покладатися на будь-яке уявлення про себе, тому що воно дуже хитке. Тому він спирається на запозичені ідентифікації: клоун, стендап-комік, жартівник.
Артур починає вбивати, мститься кожному, хто зіштовхне його з власною нікчемністю. Ця внутрішня ненависть вбиває меланхоліка, тому що спрямована на нього самого. Тут ми бачимо інший сценарій — Артур отримує зброю і внутрішній дозвіл на вбивство інших. Можна сказати, що це маніакальний стан, на відміну від депресії. Однак ми маємо справу не з маніяком.
Проблема психотика полягає у провалі батьківської функції. У фільмі це відбувається буквально, коли Артур дізнається, що Томас Вейн (кандидат у мери міста) нібито його батько, а тоді він раптом втрачає це можливе місце ідентифікації, виявляючи божевілля матері та свою непросту історію дитинства. Інший батько, ведучий Мюррей Франклін, також зазнає невдачі. Можна тільки уявити собі маленьку дитину, що росте поруч з психотичною матір’ю, яка не може ні захистити, ні провести межі, у такої дитини немає іншої сильної фігури, немає іншого прикладу, на який можна було б опертися.
Те, що відбувається на вулицях міста, ніби підхоплює внутрішній хаос Артура: революція, повалення влади, руйнування підвалин закону. До речі, таке «зараження» мас психотичним настроєм – не вигадка, варто згадати ідеї Гітлера.